Порядок спадкування

 ▶️ Відповідно до ст. 1221 Цивільного кодексу України  місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а за відсутності такого - місцезнаходження основної частини майна. 

⚠️Разом із тим, у звʼязку із змінами, до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 👉

▶️Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012  № 296/5, в умовах воєнного або надзвичайного стану 🚨спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

✔️Це означає, що, наприклад, якщо спадщина відкрилася на території, де ведуться бойові дії, або у тимчасово окупованому населеному пункті, то для прийняття спадщини спадкоємець може звернутися до будь-якого нотаріуса України.

📍Перелік нотаріусів, що працюють 

Контакти цих нотаріусів 

🔴СТРОКИ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

з 29 червня діють нові підходи.

☝️ Так, Постановою Кабміну від 24.06.2022 № 719 визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але НЕ більше ніж на 4 місяці. 

🔺Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

⁉️ Що це означає на практиці⁉️

Фактично якщо строк прийняття спадщини почався ДО запровадження воєнного стану, встигнути подати заяву до нотаріуса необхідно буде уже у 2022 року, незалежно від того, чи завершиться воєнний стан у серпні, чи буде продовжений. 

✅ Так, за загальним правилом для прийняття спадщини чи відмови від неї у спадкоємців є строк у 6 місяців, який починається з дня смерті або оголошення спадкодавця померлим. Враховуючи зміни, внесені постановою Кабміну від 24.06.2022 № 719, спадкоємці зможуть заявити про свої права на спадщину і після спливу відповідних 6 місяців, якщо цей строк припадає на період воєнного стану. Однак максимально для звернення до нотаріуса можуть бути додані 4 місяці воєнного стану.

Однак остання судова практика говорить про необхідність дотримання визначеного саме Законом шестимісячного строку звернення до нотаріуса, тому за можливості радимо подати заяву про прийняття спадщини саме у шестимісячний строк з дня смерті.

🔴ЯКІ ДОКУМЕНТИ НЕОБХІДНІ

👉Заява про прийняття спадщини (можна написати у нотаріуса при зверненні)

👉копії паспорта та ідентифікаційного коду спадкоємця (предʼявити оригінал та надати копії);

👉 свідоцтво про смерть спадкодавця;

👉 документи, що підтверджують факти родинних відносин (це можуть бути копії свідоцтв про народження, одруження тощо);

👉заповіт (за наявності);

Окрім вказаних вище документів для заведення спадкової справи Вам необхідні  довідка про реєстрацію померлого на день смерті, а для видачі свідоцтва на спадщину (одразу ці документи подавати не обов'язково) правовстановлюючі документи на спадкове майно.

в отриманні такої довідки можуть виникнути складнощі, оскільки за загальним правилом вона отримується у місцевій раді за місцем мешкання померлого. Однак в цьому випадку на практиці як правило нотаріуси намагаються знайти вихід із ситуації в рамках чинного законодавства (наприклад замість довідки надання домової книги, або подача заяви поштою цінним листом для дотримання строків прийняття спадщини а надання вказаної довідки згодом, тощо).

При цьому, звертаємо Вашу увагу, що особи, які були зареєстровані на день смерті разом з померлим вважаються таким, що прийняли спадщину автоматично, тобто їм не обов'язково подавати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, вони можуть без цієї заяві без обмеження строками оформити спадщину.

Дружина завагітніла після подання позову про розірвання шлюбу, це не перешкоджає розгляду справи і розірванню шлюбу.

 Фабула судового акту: У лютому 2020 чоловік звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу і у серпні цей позов було задоволено. Проте, екс-дружина подала апеляційну скаргу, з якою додала довідку від 14 листопада того ж року, згідно з якою вона знаходиться на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності - 12 тижнів. Постановою апеляційного суду її скаргу задоволено частково, рішення про розірвання шлюбу скасовано, а провадження у справі - закрито.

В касаційній скарзі представник чоловіка мотивував тим, що на час пред'явлення позивачем позову про розірвання шлюбу, відповідачка не була вагітною, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження. Просив відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18). Вказував, що сторони не проживають разом із вересня минулого року, остаточно шлюбні відносини припинені у листопаді минулого року, проте відповідачка завагітніла після пред`явлення чоловіом позову та через одинадцять місяців після припинення спільного проживання, що виключає ймовірність її вагітності від позивача.

Через обґрунтовану необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17, справа була передана до Об'єднаної палати ВС КЦС (ОП ВС КЦС). Так у тій справі № 753/8546/17 ВС дійшов висновку про те, що положення ч.2 ст. 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини: до чи після пред`явлення позову.

Відступаючи від вказаного правового висновку, та погоджуючись із доводами чоловіка, ОП ВС КЦС пояснила наступним:

Відповідно до ч.2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Тож - одним з питань щодо застосування норми права, яке повинен був розтлумачити суд, стосується з`ясування змісту вжитого у ч.2 ст. 110 СК України слів: «Позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений…».

Так, структурно цивільний процес складають судові провадження, які, у свою чергу, мають вертикально інтегруючий характер і визначають інстанційні періоди здійснення правосуддя. У доктрині цивільного процесуального права й процесуальній літературі переважним є визначення, що під стадією цивільного процесу розуміють сукупність процесуальних дій суду, учасників процесу, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. Зазначене дало підстави ВС виходити з того, що за функціональним характером розрізняють,зокрема, такі стадії: пред`явлення позову, відкриття провадження у справі, судовий розгляд тощо.

Таким чином, ВС дійшов висновку, що у вищенаведеній нормі ч.2 ст. 110 СК України встановлено лише неможливість пред`явлення позову про розірвання шлюбу за певних умов. Тобто, виходячи з граматичного способу тлумачення, у вказаній нормі СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред`явлення позову (стаття 184 ЦПК України).

При цьому, якби законодавець мав на увазі й іншу стадію цивільного процесу, а саме розгляд справи з ухваленням рішення, то застосовував би інші вжиті граматичні конструкції, як наприклад, у ст. 109 СК України або в ч.1 ст. 138 СК України, де йдеться про стадію ухвалення рішення суду. У зв`язку з викладеним розширене або телеологічне тлумачення норми ч.2 ст. 110 СК України з метою її застосування і на стадії судового розгляду з ухваленням судового рішення не буде відповідати змісту вказаної норми права, а буде свідчити про можливу зміну закону, вихід за межі тексту закону, що не є повноваженням суду, а також обмежує доступ до суду.

Отже, тлумачення положень ч.2 ст. 110 СК України свідчить про те, що вони спрямовані лише на унеможливлення пред`явлення позову про розірвання шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що надає право суду закрити провадження у справі, якщо згадана вимога на час пред`явлення позову не була додержана.

Крім того, положення п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред`явлення до суду позову. До того ж, відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Принцип добровільності шлюбу передбачає як право на шлюб, так і право на розірвання шлюбу, що усуває порушення прав людини та випадків можливої дискримінації.

Отже у цій справі: У цій справі на час пред`явлення позову чоловік усі вимоги закону виконав і факту вагітності відповідачки не було. Крім того, ВС вказав, що апеляційний суд мав звернути увагу на доводи позивача про те, що він та дружина давно не проживають разом, а відповідачка завагітніла після пред`явлення ним позову та через 11 місяців після припинення спільного проживання, що нею не спростовано.

У зв`язку з викладеним ОП ВС КЦС відступив від висновку, викладеного у постанові ВС КЦС від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17, оскільки перешкодою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу є вагітність дружини або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред`явлення позову до суду першої інстанції.

Таким чином - при застосуванні положень ч.2 ст. 110 СК України визначальним є факт перебування дружини у стані вагітності або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред`явлення позову про розірвання шлюбу до суду.

👩‍💻⚖️ справа № 361/1017/20

Чи можуть Українці розлучитись за кордоном ?

"ну по телевізору ж сказали що можна розлучитись через дипломатичні установи", доказувала клієнтка.

 6 лютого 2023 р. набрали чинності зміни, згідно із якими на період воєнного стану дипломатичні установи України отримали додаткові повноваження у сфері реєстрації актів цивільного стану.

Так, відповідно до Постанови Кабміну від 24 січня 2023 р. № 66 закордонні дипломатичні установи України відтепер зможуть:

✅ проводити державну реєстрацію актів цивільного стану;

✅ вносити зміни до актових записів цивільного стану, поновлювати та анулювати їх;

✅ повторно видавати свідоцтво про державну реєстрацію актів цивільного стану та  видавати витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. 

☝️ Зазначені послуги будуть надаватися громадянам України незалежно від місця їх проживання (перебування).

Для цього дипломатичні установи зможуть використовувати Державний реєстр актів цивільного стану громадян на правах органів державної реєстрації, що здійснюють його ведення.

🔹Наразі очікуємо на затвердження переліку закордонних дипломатичних установ України, які уповноважені здійснювати такі дії. 

Щодо одружень та розлучень через дипломатичні установи. 

Ніби все просто та зрозуміло, але, як виявилося - ні ❌

Давайте розберемося, у яких випадках можна звернутись до закордонної установи, а коли ні. 

🏨Через консульство не розлучають: 

❌ якщо у вас є спільні діти;

❌ якщо один із подружжя проти розлучення;

❌ якщо один із подружжя знаходиться в іншому місті/країні та немає спільної заяви подружжя. 

❓Коли це можливо? 

✅ подружжя перебуває за кордоном та має спільне бажання розлучитися, та не має дітей ‼️

Щодо  повторної видачі  документів 🪪

Дипломатичним установам дозволили користуватися Державним реєстром актів цивільного стану. Це означає, що за необхідності ви зможете отримати:

✅ повторне свідоцтво про шлюб/розірвання шлюбу, народження дітей, витяги з реєстрів.

❌ не можна отримати будь-які судові рішення. 

Дипломатичні установи - це не суди!