Думка дитини. Чи повинен суд заслухати думку дитини?

Сімейний кодекс України передбачає низку спорів, де думка дитини може бути заслухана в рамках судового засідання.

До таких випадків належать:

спори щодо місця проживання дитини одним із батьків;

спори щодо графіку зустрічей з одним із батьків;

спори щодо позбавлення батьківських прав чи їх поновлення;

спори про усиновлення;

З якого віку питають думку дитини

Законодавством України не встановлює вікових обмежень щодо висловлення думок дитини під час вирішення спірних питань в суді.

В той же час щодо дитини, яка бажає висловити свою думку, або яку суд бажає заслухати, ставиться вимога щодо її здатності сформулювати свої погляди та мати достатній рівень розуміння ситуації.

Чи може суд прийняти рішення всупереч думці дитини

При вирішенні таких спорів на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» і власна думка дитини та її особисті побажання можуть бути враховані судом при прийнятті рішення.

Однак, є но….не завжди суд, заслухавши думку дитину, повинен ухвалити рішення у відповідності до побажань дитини.

Думка дитини не є абсолютною для суду, оскільки суд при винесенні рішення у справі керується принципом забезпечення її найкращих інтересів, а тому коли така думка не відповідає її інтересам, то суд може не врахувати її.

Отже в першому випадку рішення може бути прийняте і всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. В другому випадку рішення може бути прийнято тільки за згодою дитини (вибір місця проживання, усиновлення тощо).

З метою запобігання травматизму для психіки дитини під час судового розгляду справи існують різні види заслуховування думки дитини: висновки органів опіки, психологічні дослідження, електронні документи (відео, аудіо звернення дитини до суду, повідомлення в соціальних мережах), висновки психологічної експертизи, психологічне обстеження, показання дитини особисто в залі судового засідання або, у виняткових ситуаціях, за допомогою відео конференції.

Батькам слід пам’ятати, що в даних категоріях сімейних спорів дитина є суб’єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одним з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.